З Україною в серці!

З 1926 року в містечку Мелен, що знаходиться у 50-ти кілометрах на південь від Парижу, живуть українці, чи то вже доречніше сказати «французькі українці», як висловилась пані Наталі. На початку ХХ століття їх там було близько 200 сімей, всі жили дружно, підтримували один одного, допомагали, дотримувались звичаїв і традицій, жили «з Україною в серці».

Сьогодні вже минає 90 років як на деяких будинках, у вікнах квартир майорить український прапор. Хоч мало хто вже говорить українською, мало хто був в Україні, але кожен з них, називає себе українцем. Пані Наталі каже, що коли народились її сини, то довго не думала, як їх назвати, чомусь одразу подумала про київських князів Олега і Ігора. Так воно і сталось – виховує легенів-синів з Великими іменами.

В суботу, 22.10.2016, ми мали приємність зіграти товариський матч уже з третім і четвертим поколіннями українських французів. На стадіоні і околицях витала справжня українська атмосфера – запальні пісні, українські знамена, жінки у віночках і червоних чоботях, і приємний аромат червоного борщу. Гра видалась цікавою. Лунали «Слава Україні» і Гімн.

Нам, ще новачкам тут, у Франції, було цікаво побачити майбутніх себе, можливо... Хто знає, як розпорядиться Доля, і яку країну діти називатимуть своєю. Почули багато цікавого і нового. На початку минулого століття наші земляки були відомі на всю Європу своїми танцями. Саме тут, у Мелені, був створений танцювальний ансамбль «Аркан». Мішель Камянецькі, відомий культурний і громадський діяч в Мелені, написав книгу «Les cosaques à Melun» у трьох томах, організовував зустрічі ураїнців, всіляко сприяв добробуту і достатку приїжджих з України.

Ми пили самогон і закушували французьким сиром – українське і французьке - хороший тандем, як всі переконались того дня. Говорили довго, і ще б говорили, та перша зірка стала знаком, що пора додому. Домовились про наступну зустріч. Чекаємо дорогих гостей у нас, у Парижі. Збережемо цю теплу атмосферу українських зустрічей!